ХВИЛЬОВИЙ МИКОЛА – Мати (1927)
І тому Остапові, як і треба було чекати, завжди грала на обличчі весела усмішка, а Андрій ніколи й не посміхався: він завжди дивився на світ суворим поглядом незадоволеної людини. … І радісно і сумно було дивитись на те обличчя! … Мати схоплювалась із свого ліжка і божевільними очима дивилась у вікно.