Результати пошуку слова: Димар
МАЛИК Володимир Кирилович – Чорний вершник
З димарів, що, здавалося, стриміли просто з велетенських кучугур снігу, звивалися в небо сизі димки. … Там зараз не вився над димарем сизий димок, не блищали весело маленькі шибки у віконцях, не скрипів журавель над колодязем… Купи головешок та почорнілий сніг навколо – то все, що залишилося від затишного житла.
Олександр Довженко – Зачарована Десна
Лiжко бiля димаря. … Бiйцi розташувалися навколо димарiв. … І зосталася серед снiгiв купа вугiлля, трiсок, i пiч з димарем, i побитi горщики на припiчку, а в пiчурцi пучечок сухеньких гвоздик од пристрiту. … Димар, купа бруду, костi матерi, жiнки, дочки. … І тiльки бiла пiч iз темним димарем осталась.
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою
Двері в хаті були відчинені навстіж у сіни, а з димаря йшов димок. … і, закуривши, щось обертав у своїй голові, пильно дивлячись десь просто перед собою, на шлях, де ген-ген на обрії бовванів стрункий димар. … Перед очима патруля, метрів яких за 100, шлях, ідучи в напрямку до того димаря, нагло вривався, перетятий скаженим потоком.