Skip to content
– А чи знаєте,- казав, бувало, батько,- що на цьому мiсцi однi дички, та кислицi, та кущi тернини росли… До цього часу Володько не зважав на такi слова, але тепер ось вiн починає все то розумiти i з великою приємнiстю дивиться згори на тi дерева, що одно за одним, нiби по шнурi, бiжать в долину ген аж до тiєї стежки над лугом.
