КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло Михайлович – ХО Posted on by / 0 Comment – Чекай же,каже вiн далi.- Хоч помщусь на тобi, полохлива iстото, хоч полякаю тебе… Ти хочеш стати до боротьби з потужним ворогом – з убожеством та темнотою? … Може, той панич до тебе грав очима, от-от не видко, як старостiв пришле.
САКРАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО У ДУХОВНО-МОРАЛЬНОМУ ВИХОВАННІ УЧНІВ Posted on by / 0 Comment Бо прийдуть до тебе три празники В гості: радуйся! … Догоряє хмиз… Тебе розіпнуть десь аж при Нероні.
Кобилянська Ольга – Нiоба Posted on by / 0 Comment пiдлим боягузом, з самого початку, як тiльки виявила ти свiй правдивий характер i показала свою нiкчемнiсть; я вже тодi був повинен iнакше до тебе поставитися.
ВОВЧОК Марко – Сестра Posted on by / 0 Comment Гляди, щоб з тебе добрі люди не сміялись!» Вона розгнівається й вибіжить. … – А твій брат дуже на тебе гнівається, їздив за тобою у Дем'янівку, та там дознавсь, що ти аж у Києві. … – Моя дочка ніколи тебе обижати не буде: се вона так щось із нездоров'я. … то я й не доторкнусь до тебе.
ДОВЖЕНКО Олександр Петрович – Зачарована Десна Posted on by / 0 Comment – укорили мене.- Що призвело тебе до цього в такий великий час – бiль, страх? … Благословенна будь, моя незаймана дiвице Десно, що, згадуючи тебе вже много лiт, я завжди добрiшав, почував себе невичерпно багатим i щедрим.
РЕКОМЕНДАЦІЇ З ДОГЛЯДУ Паліативна допомога Posted on by / 0 Comment Окрім бажання не відчувати свого власного запаху додається страх, що тебе будуть уникати й інші люди.
КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло Михайлович – Ціпов’яз Posted on by / 0 Comment – Та ні ще… ще буде на деякий час… А я оце до тебе, Романе, за порадою… –
КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло – Тіні забутих предків Posted on by / 0 Comment Не мав коли приступитись до неї!… Ігій на тебе!… А що ворожіння пропало – то вже пропало… Вагалась, чи казати про Юру Іванові, чи дати спокій. … Ти так!- крикнув Юра до хмари.- То я мушу тебе заклинати. … А в котру онь доріжку вибираєшся, мужу, відки виглядати маю тебе?
ЄФРЕМОВ Іван – Зоряні кораблі Posted on by / 0 Comment Підійшов до однієї шафи, з силою розчинив високі дубові дверцята. … Довгі бліді пальці людини торкнулися картону. … – спитав майор і на ствердний професорів рух додав: – … – Не впізнаю тебе, Альошо. … Так тебе одразу й візьмуть. … – Запевняю тебе, з ним щось сталося.
