МЕДНІКОВА Марина – Зірка, або терористка Posted on by / 0 Comment Втім у доладно зліпленій Зірчиній голівці з зачіскою пухнастим їжачком гніздилося досить глузду, аби сприймати, фільтрувати, зважувати й висновувати.
Олесь Гончар – Твоя зоря Posted on by / 0 Comment сміх раз у раз чути з ями-кругляка, де зенітниці щось там доладновують біля гармати. … відмахнулась і Заболотна, ще й ще раз доладновуючи стіл з вечерею, щоб усе там було в неї ідеально.
ГОМЕР – Одіссея Posted on by / 0 Comment Усі дивувались ахеї, Як їх поставив доладно, хоч досі цього і не бачив.
Валеріян Підмогильний – НЕВЕЛИЧКА ДРАМА Posted on by / 0 Comment По шухлядах у столі були складені різні папери й нотатки, рахунки на всілякі дрібні витрати за кілька років, документи, листування, що зберігалось у конвертах, де зазначено ім’я дописувача та його адресу — і все це так доладно, що господар міг, не дивлячись, усе потрібне йому зразу ж здобути.
БЕДЗИК Юрій Дмитрович – Великий день інків – Пригоди. Фантастика Posted on by / 0 Comment Збігши в каюту, комісар Олів’єро, розхристаний, з вибалушеними, налитими жадобою помсти очима, побачив невисоку, худорляву жінку, зодягнену в чорну доладно скроєну сукню.
СТРУГАЦКИЙ Аркадий Натанович – Населений острів Posted on by / 0 Comment – Ти не людина, яка вміє доладно говорити.
УЛЬЯНЕНКО Олесь – Жінка його мрії Posted on by / 0 Comment На самій верхівці високого, під укіс зрізаного уступу стояла жінка у джинсовому костюмі з доладною і міцною фігурою, і сонце, що тільки-но вилізло з-за дахів, запалило червоним вином її волосся.
Володимир Набоков – Лоліта Posted on by / 0 Comment на якiй тепер, що вельми доладно для самотнього перехожого, двi молодi жiнки з понiхвостими зачiсками, в схожих передничках у чорний горiшок, кинули прибирання для того, щоб подивитись на нього.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Поміж ворогами Posted on by / 0 Comment Щось приємне й миле знов майнуло ніби перед його очима: то був вид не проворної доладної Антосі, а вид Ватин.
ЛОНДОН Джек – Мартін Іден Posted on by / 0 Comment Це вони вдруге вибиралися вдвох на прогулянку, і, їдучи дорогою, вдихаючи тепле запашне повітря, в яке вливав прохолоду свіжий морський вітрець, Мартін усім серцем відчував, як прекрасно й доладно збудовано світ, як добре в ньому жити й любити.
