МИРНИЙ Панас – Казка про Правду та Кривду
Ніщо тоді на ній не жило, не родило, й сама вона – холодна та слизька – каменюкою була… Сірі тумани снували по ній, темні та непроглядні хмари огортали й крили від ясного сонця; дрібні дощі поло-сували її і вдовж, і вшир, і впоперек. … Взяла вона звела докупи всі тумани сиві, хмари чорні, непроглядні, пустила дощем на гори.