ШЕВЧУК Валерій – На полі смиреному
– Я покинув уже все те: жінку й дітей, дім і владу, братів і друзів, рабів і села. … – Та от друзяці своєму, – … – Мої то добрі друзі й приятелі… В той день Прохор випік вісімнадцять хлібин: п'ятнадцять пухких і високих і три низьких і темних. … Нехай вони й друзями моїми вважалися, але пустив їх, як пускає з клітки пташку ловець.