Результати пошуку слова: Дід-Мороз
Григір ТЮТЮННИК – Вир
Вискочила вона надвір, бачить: лежить дід посеред обійстя на купі соломи, чумацьких пісень виспівує. … Навколо якісь кущі, хащі і холод могильний, аж мороз поза шкурою ходить. … III Родина Гамаліїв з діда-прадіда перебойці. … погибель, та й годі, при морозах. … Мороз. … не прийде, морозу побоїться».
Адріан Кащенко – Славне військо
Майже посередині порожнистої частини Дніпра розлігся поріг Ненаситець, або Дід. … Тільки покропить Дід людей піною, налякає трохи та й пустить далі… … Наймилішими народові героями повстання були, коли рахувати за кількістю складених про них пісень, полковники Війська Запорозького — Перебийніс, Нечай та Морозенко.
Ольга Кобилянська – «В неділю рано зілля копала»
— чує вона виразно старий захриплий голос, що її майже з переляку від нього морозом прошибло, а розбурхане волосся дубом стануло. … Біла, чиста і морозиста. … А от се трудно означити старому дідові… Але так йому ввижається. … Так, діду, іноді мене тягне деінде в світ, — … Щоправда, діду — гарна дівчина.
На уходах – Андрій Чайковський
— Ми й це знаємо, дідусю: там треба буде коло хліба робити, а тут нема ніякої роботи. … Тарас дуже зрадів, що його дід Кіндрат назвав отаманом. … Зима ще не зараз, а до морозу можна б багато зробити. … Ще було морозно, як сокирники взялись обрубувати дерево, що взимку понавозили. … Була морозна погідна днина.
ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi
– вуркотів дід, загороджуючи Володимирові дорогу, хоч у кутку двору таки стояла розтріскана й розхитана споруда, у призначенні якої годі помилитися. … Пара здіймалася від кінських морд, тремтіло морозяне й чисте повітря; засипана снігом долина була залита легкою морозною синявою. … – А Варку Морозівну ти не знаєш?
Сонце заходить – Андрій Чайковський
Він дуже мною зрадів; говорив, що знав добре ще мого покійного діда Андрія Кандибу. … Але він не знав, що мій дід стояв по боці царя. … Потиснув морозець. … — Здоров будь, дияконе Тимофею,— гукнув до нього полковник так, що йому поза спину морозом пішло.— От, як гарно ми стрічаємося. … — Знемігся, діду,— каже сотник.
Любко Дереш – Намір!
То пекучим, то морозяним струмом почало колотити мене усвідомлення того, де я опинився. … Пішов у кабінет і порпався у дідовій бібліотеці. … До дідька багато цікавого було серед цих книжок. … Дідові, напевне, цей парадокс сприйняття теж був до душі. … — Візьми в морозильнику кальмарів! … Мороз по шкурі.