БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою
З них не зникало марення, напливаючи на дійсність. … Він відчував ті черевички під пальцями, ще не усвідомлюючи, де ж сон, а де дійсність… Він лише відчув, що якась могутня підойма раптом підважила ціле його єство, душу й тіло, видерла його з небуття й кинула ось тут пластом на землю, ніби щойно тільки народженого.