БЕРРОУЗ Эдгар – Тарзан, годованець великих мавп Posted on by / 0 Comment Довгий час жоден звук не порушував мертвої тиші полудня джунглів, окрім жалібного плачу людського дитинчати. … закінчила вона жалібно, з легким тремтінням у голосі, згадавши, що троє людей, від яких залежала її безпека, блукають у нетрях страшного лісу. … жалібно вимовив він, –
Роман Федорів – ЄРУСАЛИМ НА ГОРАХ Posted on by / 0 Comment я себе стримував, щоб її не облаяти, щоб не промовити якесь ласкаве слово, щоб і моя любов жалібно не кричала в темряві; я виправдовував себе тим, що є на світі щось більше, ніж любов, я тільки того вечора не знав, як воно те «більше» називається.
ВЛАД Марія Миколаївна – Стрітеннє: Книжка гуцульських звічаїв і вірувань Posted on by / 0 Comment Ходить коло хати вночі, кличе жалібно: “Дмитрику!” Раз просинається – а він у лісі і лісна коло нього… Аж пішов освятив оделен та зрад-зілля, носив за ременем цю зелену молитву, – … Жалібно так: ка-а-нь… ка-а-нь… А головна пожива цього птаха і справді гаддя.
ФРАНКО Iван Якович – Лис Микита Posted on by / 0 Comment Хоч як жалібно сю повість, Мов сумную дужу новість, Вовк цареві голосив, То цариця хихоталась, Та й цар, щоб не знявся галас, Ледве в собі сміх душив. … Жалібно, аж ллється в душу!..
КВІТКА-ОСНОВЬЯНЕНКО Григорий Федорович – Щира любов Posted on by / 0 Comment Та з сим словом обняла його ручечками і пригорнула до себе кріпко і, гірко заплакавши, жалібно стала прохати його: «Не покиньте, не забудьте мене.
ФРАЙБЕРГ Герман – Таємнича Африка Posted on by / 0 Comment Крихітні безпорадні створіння лазили по голому піску і жалібно нявчали. … Коли сиріток витягли з ящика, вони знову жалібно занявчали, певно, з голоду.
Дуглас АДАМС – ПУТІВНИК ПО ГАЛАКТИЦІ ДЛЯ КОСМОТУРИСТІВ Posted on by / 0 Comment – запитав Артур жалібно. … Але крісло лише жалібно скрипіло.
Наталка СНЯДАНКО – Колекція пристрастей Posted on by / 0 Comment Цей апокаліптичний настрій передався навіть нашому псові, він перейшов спати до моєї кімнати і жалібно попискував, супроводжуючи мене у всіх пересуваннях по квартирі, навіть до туалету.
ФРАНКО Iван Якович – Захар Беркут Posted on by / 0 Comment Зорі жалібно гляділи на його бліде, кровавими пасмугами вкрите лице; груди його ледво-ледво піднімалися – єдиний знак, що се лежав живий чоловік, а не труп. … Жалібно заревли монголи на інших становищах, видячи неминучу загибель.
