Skip to content Її звали Марійкою, Марією Рибкою; було їй, мабуть, за тридцять, але роки ніякої ролі тут не грали, та й визначити їх могла хіба що ворожка: чорнява Марійчина краса, струнка мініатюрність її стану, жвавість рухів, усміхнене личко робили її схожою на «вісімнадцятку», і тільки згодом, придивившись (а чи відчувши?), Коли красу, і силу, І юність ми цінуєм в кавалері, І ніжність, і ласкавість, І душу горду й смілу, І розум, і дотепність, і манери, Й веселощі, і жвавість – То можу я сказати всім на зависть: Сі цноти розмаїті В тому злились, кого я покохала. 