Результати пошуку слова: Же

Роман знав, що йому йти в солдати, і не схотів женитися, щоб жінки самої дома не кидати, сказав, що як вернеться, тоді; Зінькові ж давно треба було одружитися, бо і в солдати йому не припадало йти, та й жеребок він уже брав, дак що ж, коли не хоче? … Хоч старших бог забрав, дак же сими щедро наділив, спасибі їм!..

Коли вогонь розгорiвся ще дужче, у хижi посвiтлiшало, в червонкуватому миготливому вiдсвiтi окреслились стiни, на кiлочках висiли зброя й одежа; складена iз жердин, пiдперта сошками стеля, до блиску витерта ногами кам'яна пiдлога, низькi дверi в стiнi, що вели до клiтей.

Не женися на багатій…” Єретик Невольник (Поема) Великий льох (Містерія) “Стоїть в селі Суботові…” Наймичка Кавказ І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнеє посланіє Холодний Яр Псалми Давидові 1. … Не хочу я женитися…” Чума “І знов мені не привезла…” “

–  Пий же, роде! … Санчатка раз у раз перекидались, а вивернуті пасажири зчиняли великий лемент, спиняючи ішачка, щоб стояв, поки вони всядуться знову, а потім зчиняли такий же лемент, щоб віз далі. … – Вони вигукували це з жестом і апльомбом вроджених аристократів і з запалом незрівняних патріотів своєї власної вітчизни.

Гульба старшинства на задах, в запіллю, ставала більше побутовим явищем; вона щораз більше дратувала сіру вояцьку масу, яка знала про свої втрати, скільки вона поносить жертв своїм відорванням від щоденної праці, жертв, які ніколи не доповняться, бо допомога т. … Великий Боже, як же об’єдналося все тоді проти Українців!

А він же гарант Конституції, то що ж він мені гарантує? … у нас же так, якщо говориш українською, то вже й націоналіст. … Приїхав Сорос, каже, що Україна у світі має дуже погану репутацію, а до чого тут Україна, нам же її підмінили, а куди ж ми дивилися, так нам і треба! … А тепер же наче цивілізація, на якому ж ми щаблі?

Віз же до Стамбула, на славетний Бедестан, де продаються найдорожчі раби під місяцем, молоде білотіле дівча з волоссям у золоті червонім, ніби у вогні тогосвітнім, п’ятнадцятилітнє, зухвале, невпокорене і – о всемогутність аллаха єдиного й милосердного – розсміяне та безжурне!

–  Як же, о. … а то казав і наказував: не ший же щільно та тісно! … – Як же я теперечки добуду другого бутля? … –  Як же твої сини? … –  Як же вас, о. … –  В якій же то біблії? … Даваймо дочок, поки женихи трапляються, бо потім і таких не стане. … Коли б же він був хоч добрий! … коли б же ви рано не злиняли в нужді?

–  Ох, який же ти здоровий, як ведмiдь! … –  Як же твоє прiзвище? … Iдiть же до другої кiмнати; там вас нагодують i напоять. … –  Я тут не женюсь, – … Марта й Степанида, розумнi зроду, хотiли вибрать собi женихiв не дуже темних купцiв, бо й самi були в пансiонi. … –  Як же вам показались вчорашнi гостi?

Треба було дати дитині мамку, і пан Януш звелів зараз же знайти між його хлопами і привести до горниць жінку, щоб мала у лоні досить гарного молока. … Вона обійшла непривітні світлиці старого замку і, як тільки влучила слушну годину, зараз же побігла з Христиною на село. … Шабля була у нього при боці, у сінях же він вхопив рушницю.