Skip to content Вранці пішов із дому, як завжди, живий, здоровий, веселий, більше на зв’язок не виходив… Отоді закрутилось і загуло: дзвінки до «швидкої», до витверезників і гарнізонної «губи», до моргу, комендатури і, нарешті, в нашу міліцейську КПЗ. Видавалась дорога рiвна, довга, обсаджена тополями, небо синє i глибоке, червоне, як кров, сонце, що сходить далеко… А вiн живий, i здоровий, i щасливий бiжить здоровими ногами, нiби птах, вiльний мiж небом i землею. 