ЄШКІЛЄВ Володимир – Пафос
Зайвина проходить кількасот метрів жовто-чорною вулицею і повертає зігріте вузьке тіло до споруди, побудованої в каноні барачного мінімалізму. … Він майже впевнений, що у цьому вибуху дикого пустельного порозуміння здригаються тілесні надра Галини Гошовської, і гарячий вихлюп зволожує її затверділий клітор.