БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою Posted on by / 0 Comment Гарячкові очі дивилися в ту снігову закрижанілу пустелю, а перед очима чомусь поставав давно забутий, колись бачений образ, поставав чітко до галюцінації: «X р и с т о с у п у с т е л і».
АНДРІЯШИК Роман – Люди зі страху. В облозі Posted on by / 0 Comment Не може бути, щоб мене випадково так обплутало… Гривастюк… Хто б додумався зробити забутий у бузині бункер могилою? … На небі, мов спохвату забутий якимсь таємничим женцем, висів блідий місячний серп.
ЛОНДОН Джек – Мартін Іден Posted on by / 0 Comment «Запізнілий» лежав забутий на столі, а купа повернутих рукописів під столом щодень зростала. … РОЗДІЛ XL «Запізнілий» лежав забутий на столі.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Iван – Хмари Posted on by / 0 Comment Той давнiй сон, вже забутий, знов виплиз в його в душi проти волi, несамохiть. … Чудовий, богом благословенний I богом забутий край!
Жюль Верн – 20 000 льє під водою Posted on by / 0 Comment Цей факт, дуже важливий сам по собі, був би, може, забутий, як багато інших, коли б через три тижні він не повторився в аналогічних умовах.
ШТЕПА Павло – Московство Posted on by / 0 Comment Старий, ще не забутий поганський світогляд велів їм боятися помсти чужих богів. … А сучасні українські композитори наслідують давно забутий спів XVII–XVIII століть.
Германа Гессе – Гра в бісер Posted on by / 0 Comment Як бачимо, слова цього китайця вказують нам досить чітко на джерела й на справжній, майже забутий сенс усякої музики.
ЛЕМ Станіслав – Кіберіада Posted on by / 0 Comment – Проте твої зловживання ніщо проти тих, що їх чинив твій давно померлий і забутий предок, який, до речі, був засновником династії Епаридів.
КОСТЕНКО Ліна – Збірка віршів Posted on by / 0 Comment І юнаки, верткі від мімікрії, вже перешиті на новий фасон,– хто зна од чого очі щось мокріють, і сниться їм якийсь забутий сон… Пливли ми ввечері лиманом Пливли ми ввечері лиманом.
КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло – Тіні забутих предків Posted on by / 0 Comment Але часами, несподівано зовсім, коли він зводив очі на зелені царинки, де спочивало в копицях сіно, або на глибокий задуманий ліс, звідти злітав до нього давно забутий голос: Ізгадай мні, мій миленький, Два рази на днину, А я тебе ізгадаю Сім раз на годину… Тоді він кидав роботу і десь пропадав.
