Результати пошуку слова: Зав

Де в битвах завойовані свободи? … Я буду вік себе картати, що заметався сам не свій – не знав, чи хана завертати, чи тут продовжувати бій? … Або до скронь долоні прикладуть та "гей", та "ой" тихенько заведуть – то про туман, то як долиною ішла вдова з дитиною.

Чому їх сила завжди на заваді — Й вони в душі взаємно перекляті, Й коли гримить світів лихий огром, Найбільш пишу німим своїм пером?! … Як насняться мені сни чорнюші — Прийде Корупчиха, розв'яже вузлик, Як насняться мені сни солодкі з калиною, Прийде Корупчиха, зав'яже їх у вузлик.

Довгі та прямі, та є і мощені: хоч у саму у велику грязь нестрашно – не зав’язнеш, хоч які поганенькі волики будуть. … Отже, і город став розселюватися, і якого у ньому народу не завелося, а усе гончарівські дівчата не виходять з слави: та нігде правди діти, і теперечки Гончарівка через своїх дівчат у великій моді.

«Піду завтра… Сьогодні не піду. … От покрутіть отой цвяшок збоку рамок: механізм заводиться, як в годиннику,- сказала Маруся. … Ломицький встав і завів механізм. … Вода з бісеру заворушилась і ніби потекла з гори в долину і впала під млинові колеса. … В Ломицького серце заворушилось,- симпатія прокинулась; він легенько зітхнув.

З дитинства завзято служив Українi. … Вiн подивився на прутень – i завмер. … У ДакДональдсі завжди було гарно, чисто – навіть у туалетах, де, до речі, завжди було мило та гаряча вода, не кажучи вже за папір. … А їжа… завжди смачна, та й пахне так привабливо. … То не є біда – думала Марта – адже клієнт завжди має рацію.

–  Не так-то вже й малий ваш хлопець… Та й недалечко їхати – годину… Завидна завезе, завидна й поверне… Яким подумав i махнув рукою. … Чоловiк дав завдаток, розказав, куди завезти ялинку, i пiшов. … Небо заволоклося снiговими хмарами, рвачкий вiтер забивав дух. … –  Завiрюха… та, може, ущухне… повинен би Василько над'їхати.

Будь сам собою, не гадай про завтра, В минуле не дивись, живи сьогодні! … 34 Не плач у злигоднях, ти ж не мале дитя; Ті, що пішли від нас, пішли без вороття; Із рук не випускай ні серця, ні коханки, Будь завжди з келихом – і не марнуй життя! … Є наша бесіда біля завіси: Завіса упаде – і нас не стане.

Чогось так біля серця заварило. … Вона в Полтаві світу зав’язала хіба Грицькові тільки одному?! … Заворушились лавники і райці: – … Дзвони завмирають… … Хоч таляр він у вузлик зав’язав? … Глуха до пісні, завжди щось спотворить. … А вже Хмельницький завзивав полки. … Одне одному світ як зав’язали, в осокорах стояли до зорі.

Тут ангели божi лiтають, одна хата в цiлiм селi, де святий супокiй, та згода, та лад, та любов – а ви якесь таке завели, що гидко i в губу брати. … Не знаю, але менi так чогось лячно, так чогось сумно, як коли б якесь велике нещастя надо мною зависло. … Та приходiть i завтра, будьте ласкавi!

Колись сам ходив біля того, сам справляв сю роботу, а тепер у кожному селі свій станок завів… А все не помага! … Зугарний був Олексій Іванович усім страху завдати. … То так його завіна й ухопить! … Та як їй було не осліпнути й не оглухнути, коли в рій завелося своє лихо. … Піде в садок проходитись, до Федора заверне.