КОСТЕНКО Ліна – МАРУСЯ ЧУРАЙ
Бо ми-сьми, вряд, ведлуг закону чиним, о справедливість дбаючи одну, що, може, є які-небудь причини, котрі її пом’якшують вину. … А справді, звідки у цієї здрайці така отрута, що вбива на смерть? … Взяла той вузлик, не питаю звідки. … Зіщулився де-небудь у кутку. … І хто там знає, звідки ми йдемо? … – Ви звідки, люди?