Борис Грінченко – Брат на брата Posted on by / 0 Comment І враз його думки перепинив якийсь згук — жалібний, безнадійний…
РІПЕЦЬКИЙ Степан – Українське Січове Стрілецтво Posted on by / 0 Comment Слова не чужі… слухайте… Гей видно село, широке село, під горою… Та це ж наша пісня… наше військо… наші прапори українські… Загула вулиця де проходило стрілецьке військо… Ожили степи від забутих згуків стародавньої пісні, зашуміли прапори й воскресла, ожила слава козача…» А коли в серпні 1919 р.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Поміж ворогами Posted on by / 0 Comment Паничі почали згукуваться з човнів, неначе вони були в лісі. … Згукування та перегук неначе розворушив сонне лісове царство. … Десь далеко затуркотіла горлиця, неначе й собі згукувалась з живим людським гуканням.
Володимир Винниченко – Відродження Нації Posted on by / 0 Comment Бо такий закон життя, що живий орґанізм мусить виявляти себе в рухові й згуках. … Ті офіцерські “корпуси”, що були під командою руських ґенералів, розбіглися б від перших згуків стрілецьких гармат.
Четверта заповідь – Андрій Чайковський Posted on by / 0 Comment Та довго вони не ждали, бо від стайні почувся глухий придавлений згук, і стіна впала ціла на огород.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван Семенович – Кайдашева сім’я Posted on by / 0 Comment Над лісом розлився дивний спокій, а дзвін гув та дрижав над шпилями, тричі одбиваючи свій згук.
БЄЛЯЄВ Олександр – Людина-амфібія Posted on by / 0 Comment Лиш іноді, у задушливу ніч, старі рибалки, зачувши серед пічної тиші незнайомий згук, кажуть молодим: –
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Iван – Хмари Posted on by / 0 Comment Вийшли тiрольцi й почали спiвать бiльше чудно, нiж гарно, нагадуючи своїми дуже довгими трелями неестетичне ревiння альпiйських коров або перегукування людей, що заблудились в горах i згукувались.
ЩЕРБАНЕНКО Джорджо – Шість днів на роздуми Posted on by / 0 Comment У похмурій тиші безлюдного дому йому здалося, ніби чується якийсь згук.
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Добрий диявол Posted on by / 0 Comment Навіть коли дзвін долі ударить востаннє, звіщаючи загибель, і останнє марне відлуння його пролине і загубиться десь в останній червоній заграві на краю пітьми і настане мертва тиша, навіть тоді буде чутно ще один згук: кволий, але невичерпний голос людини, яка й далі говоритиме.
