Результати пошуку слова: Зривати

Та й сьогодні не покращало, навіть сніг почав зриватись.

Та сама «скука», невимовна туга час од часу напливала на нього, породжувала підсвідому тривогу, що змушувала раптом зриватися з уподобаного місця й вибирати нову дорогу.

Але Балабуха заговорився, й од старого академічного звичаю з його язика почали зриватись латинські слова.

Начебто вино з попелом мало чудодійно позривати наші голови з пліч. Мені здалося, що треба якомога швидше зриватися геть.

Дружина моя зривається і часом його лупцює, а потім плаче, я їх обох жалію, я мужчина, я не повинен зриватись, але іноді мені здається, що колись я вийду з дому через вікно, і більше мене ніхто ніде не побачить.

Поривчастий вітер підіймав опале листя, з похмурого неба почали зриватися окремі краплі. Туман почав розриватися на клоччя та клапті.

З прибережного пiсочка з посвистом зриватимуться кулички, а в затоцi, вкритiй лататтям та бiлими лiлеями, мов почесний вартовий, вас зустрiчатиме сiра чапля. На правому високому березi в кущах лiщини розриватимуться солов’ї…

Вважалося, що так господиня не подчуватиметься обслуговуючим персоналом в однiй персонi, не зриватиметься раз у раз на кухню: «А де ж сiль?»,

Слухайте, все те, про що говорила Пампінея, дуже добре, але не слід зриватися так знеобачки, як ви отеє збираєтесь.

Скрiзь така весна, скрiзь так молодо… Можливо, не варто зараз розривати все на шматки. Вiн мусить швидко зриватися, згортати свого сiнника, митися, виносити парашу, бiгти за тим, за iншим, мовчати i не думати… Але ж як не думати?