ШЕВЧУК Валерій – На полі смиреному
– Треба буде нам зібрати братію, і хай повість він їй про своє видіння. … Навіть коли спав, текли з його очей сльози, і він почав печалитися, що не може їх зібрати у глек, якого знову незмінно носив при собі під пахвою. … Коли б зібрати гроші, що без потреби тратяться, можна було б усіх голодних нагодувати.