ШЕВЧУК Валерій – Птахи з невидимого острова
В рові стояла глиняста вода, дощ цюпав по ній, і вода ставала наче гусяче тіло – згори на неї клалися жовті береги валу й частоколу. … Потягло подувом, і лице його зросилося. … Здригнувся, звів голову й сонно обдивився мур, що лежав перед ним. … Зрештою, було їх уже двоє, ішли повільно й розмірено, наче їм на плечі було покладено тягар.