Результати пошуку слова: Кара-Кала
МАЛИК Володимир Кирилович – Чорний вершник
Пересміявшись, вони швидко зібралися й пірнули в імлисто-молочну снігову каламуть. … Але серед ночі їх розбудило тривожне калатання дзвонів. … – Кара джигіт! … Кара-шайтан! … А крім усього, він сам не бачив у цьому поході, до якого його спонукали Кара-Мустафа та хан Мюрад-Гірей, ніякої вигоди для себе.
Улас Самчук – Волинь
– i малий горнеться калачиком, пiдкладає обидвi руки пiд праву щоку, цiлує щось, щось уявне, щось миле йому. … Має стiльки тих “титрадiв”, та пер, та “карандашiв”. … – Купiть ще менi… “кiтрадь”, i “карандаша”, i грифльову табличку… Купiть, мамо! … Який чудовий “карандаш”. … У грудях сильно калатає серце.
ШКЛЯР Василь – Залишенець
– Скільки я можу тебе калавурити[*]? … Ворон зняв з-за спини карабін, взяв його навпереваги і повів очима поміж дерев, поки зачепився поглядом за густу вільшину. … Ви вже не заступники наші, а кара Господня! … – Что, і та каланча, каторая пастаршє, тоже била девочкой? … Калакала снялі. … За калакала-то. … Калавурити – стерегти.
ЛИСЕНКО Василь- Наказ лейтенанта Вершини
Боже, за які гріхи ти так тяжко караєш нас? … Від катера тягнувся товстий металевий трос і зникав у каламутній воді. … Мати принесла карафку з самогоном. … Поїдуть карателі – тоді й підеш! … Карателі заготовляли для себе продовольство. … Глибоко там і вода каламутна. … Здавна жив у глибокій калабані поблизу пристані величезний сом.