Мовила так, і незламний зрадів Одіссей богосвітлий, 200] Рад, що на зборах знайшовся товариш, до нього прихильний, З легшим він серцем тоді до феаків озвався й промовив: «Киньте до знаку мого, юнаки! Ви ж обидва, назад йому руки і ноги скрутивши, Киньте в комору його й зачиніть за ним двері гарненько.
Прикиньте до того білі черевики з срібними застібками – і вийде американський парадовий індієць! – Киньте ці дитячі погляди. Киньте старі забобони, хоч годину поговоріть зо мною, хоч одну хвилинку!
– Коли хочете, то киньте оком на мої вловчі верхові коники. Киньте своє сперечання на другий час! Викиньте геть усе це з голови, вертайтесь додому й знов заходжуйтесь коло переднішої, справді корисної праці громадянського діяча, –
– зі злобою прошипів Юрась і гукнув до пахолків:- Гей, киньте його до ями, хай там ще посидить та подумає гарненько! – Хай усі мої друзі бачать, що я не підтримую ніяких зв’язків із ворогами нашими, а з послами їхніми розправляюся нещадно, як із підступними гієнами… Візьміть його та киньте в яму!
– Викиньте цього суб’єкта… Секретар присів, як барс, гарні вусики наїжилися, під топким піджаком палилися сталеві м’язи… Але Гарін уже відходив од столу – боком, боком, кланяючись Роллінгу. – Або ви киньте вдавати з себе принципову людину… Або я вас викину за борт. Слухайте, Артуре Артуровичу, чи як вас там… Киньте хитрувати.