НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Iван – Хмари
всi гарнi, смiливi, високi, мов козаки запорожцi. … Вiн був син козака, i по смертi батька й матерi йому достався батькiвський хутiр недалечке од Журбанiв. … Смiливий, як козак запорожець, трохи причепливий, як москаль, вiн мав надзвичайний дар розмови й оповiдання. … – Чи не з мiщан ви часом або чи не з козакiв?