СКОРИН Игорь – Хлопці з карного розшуку
Коли сонце підбивалося високо й починало припікати, замучував гнус, він вибирав виярок з джерелом і де-небудь на белебні, де навіть за тихої погоди дув вітерець, що розганяв мошку й комарів, зупинявся і насамперед розводив курище. … Десь поряд перед самим носом у Сашка продзвенів комар, потім ще один.