Результати пошуку слова: Корч
Василь ШЕВЧУК – Григорій Сковорода
Ночували біля корчми за верст п'ятнадцять од Києва. … Біля ставка у вербах, що клубочились ген за корчмою, звеселяв свою маленьку любку соловейко, а на селі, по той бік ставу, грали музики то голубця, то горлицю, а то метелицю. … — Григорію, тікай скоріше в корчму! … — Агей, шановний, чи тут нема де корчми?
Володимир Винниченко – Сонячна машина
І князь, сіро посміхнувшись, корчачи від сорому пальці ніг, трудно видушує з своїх хорих, расових уст: — … Скільки їх там-от у цей мент кипить і корчиться на сковороді страждання. … Лице людства в мінливих, раптових, стрибливих корчах і гримасах, як у штукаря ось одним оком радісно, в захваті сміється, тут же.
Тарас Григорович Шевченко – Наймичка. Повість.
думав був він вертатись додому та спинився на часок біля корчми, — … біля тієї самої корчми, що й тепер стоїть за містом Ромном під вербами на лохвицькій та зіньківській дорозі й на Ромодановому шляху. … — і взялися до свого діла; а він, покинувши воли в ярмах, пішов до корчми, говорячи: “Я тілько чвертку випю”.
ШЕВЧУК Валерий Александрович – Срібне молоко
Дівка води напилася, і це допомогло, бо лице перестало корчитися, а сльози литись, очевидно, треба було часу, щоб та вода перетворилась на сльози, а випите раніше вже виплакала, отож личко її налилося червінцем, але не кривилося: – … гірко сказав дяк, відчуваючи, що тіло його мліє й корчиться в землі.