Кобилянська Ольга – Людина
Її пройняла легка дрож і вона з нервовим посміхом сховала золоті коси глибше під хустку і, пригорнувшися ближче до нього, мовчала… Він похилився вперед і заглянув їй в очі. … Без шелесту розгорнулась дівчина з плаща та хустки, тяжкі коси так і розпустила по плечах. … Коси спустила вона нині на плечі і здавалась о багато молодшою.