Результати пошуку слова: Коструба

Улас Самчук – Волинь

Posted on by / 0 Comment

Чорнi, довгi патьоки слiз рiжуть кострубато-вилинялi щоки. … Повiльно, мов отара летючих мамутiв, зсовуються кострубатi велетнi i зливаються в одну, сталевої барви масу… Знизу висуваються ще й ще хмарини. … Кострубата, тяжка його мова розгладилась, набрала мiцi, вогню. … Не така уривна, кострубата.

Володимир Винниченко – Сонячна машина

Posted on by / 0 Comment

І те, що не раз думалось і передумувалося старому, встає знову в тихих, задумливо-сумних і кострубатих словах — не оратор старий, не оратор. … Він мовчить і невідривне, заціпеніло дивиться на темну масу голови, кострубате обгризену по лінії жорсткого волосся.

Євпраксія – Загребельний Павло

Posted on by / 0 Comment

Гори кострубатилися чорнолісом і кам'яними вежами, гарцювали на вузьких курних дорогах чорні коні, яструби шугали з безмежжя піднебесь просто в очі, прямо в душу. … П'яченца, втулена в закут між впадінням Требії в По, наставляла на Євпраксію свої безмежні високі вали й кострубаті вежі.

ТОЛКІН Джон Роналд Руел – Хранителі Персня – Володар Перснів-1

Posted on by / 0 Comment

Неподалік від розпуття вони знайшли кострубате старе дерево, ще живе, але з дуплом. … та пильнуй, щоб ми не загубилися, та не забувай, з якого боку Переплетінь!» Вони вибрали більш-менш широкий просвіт між деревами, і поні потрюхали уперед, старанно огинаючи кострубате, покручене коріння.

ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Диво

Posted on by / 0 Comment

Поет перший вчепився поглядом у гілочку, що несміливо стриміла збоку, ще по-зимовому чорна, кострубато-незграбна, мов уламок абстрактної скульптури або небачений корал, що виринув із темних океанічних глибин. … мертвий звук приреченості, підкреслюваний ще самою постаттю мотоцикліста, незугарне кострубатою і зловісною, –

Микола Хвильовий – Синi етюди

Posted on by / 0 Comment

Мова моїх творiв надзвичайно кострубата. … Ввечерi дєдушка запрягає воли i – через лiс – невеличкий, кострубатий, недотепний, i сосни на пiвнiч хиляться. … Тягнеться вiз, обiймають його сосни кострубатi, на пiвнiч похилились. … Навiть слова виходили з легенiв якiсь чуднi, кострубатi, нiби на шмаття розiрванi.

БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Сад Гетсиманський

Posted on by / 0 Comment

От він стоїть там – розлогий і кострубатий, чорнокорий, старезний каштан – і охкає тихо, похитуючи руками гілок, мовби хоче вдарити тими руками об поли, почувши щось в тривожному шепоті вітру. … Він має негарне, шрамасте обличчя, ніс, як ріпа, кострубаті брові і взагалі весь якийсь кострубатий і необтесаний.

КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло – Fata Morgana – З сiльських настроїв

Posted on by / 0 Comment

Сонце стоїть низько, так у три чоловiка до землI; порожнi й обдертi халупки кидають кострубатi тiнi. … Розминає залежане тiло i лiниво, поволi, весь кострубатий I чорний, вiдходить у пiтьму. … Мiж ними раптом з'явилась важка, кострубата постать Хоми.

ЮЩУК Іван Пилипович – Троє на Місяці

Posted on by / 0 Comment

Хлопцям раз по раз доводилося обходити камені, що, великі й малі, шорсткі, кострубаті, нерівно повідламувані, то тут, то там стирчали над поверхнею Місяця, відкидаючи густі чорні тіні. … Нецікаве тут каміння, кострубате, сіре якесь.