Skip to content Савка – кум Герасима, крестьянин. …
Здрастуйте, куме! …
Шкода, не відгадаєте… Грошей позичте, куме! …
Хто ж тепер, куме, не лупить? …
То вже лупіть краще ви, куме, та дайте. …
Де ж ті гроші, куме? …
Я вам, куме, признаюсь, що сам ходив під Івана Купайла, як мені казано, на роздоріжжя… Повірите, звав, нехай бог простить, Гната безп'ятого! Настя з Анною коло печi; вона вiдсипала собi також вареникiв i сiдає на припiчку, обернена до столу плечима.) Ну, кумо, помагай i ти! …
Йой, кумо! …
Та ти, кумо, мене не бiйся! …
Ой, кумонько! …
Ей, кумо, та не прикидайся, що нiчого не розумiєш. …
Ви що се, кумо, говорите? …
Кумо, бiйтеся бога, не говорiть сього! – Так ото, знаєте, куме…- невiдомо, чому Матвiй назвав Григорчука кумом,- отi ото чехи… Вони нас ограбували, так… Але вони нас i розуму навчили. …
– Кум! …
Вiн буде їсти рибу, а Хведот має прийти i питати: “Що ти, кумонько, їси?” А вiн вiдповiдатиме: “Рибу”. …
А тодi Хведот: “То дай менi, кумонько, риби”. 