РОМАНЧУК Олег – Таємниця жовтої валізи Posted on by / 0 Comment Переді мною одразу виріс КІТ і замахав лапою перед самісіньким моїм носом. … “Кіт” назвав пароль.
БЄЛЯЄВ Олександр – Людина-амфібія Posted on by / 0 Comment А що вже хитрий, як пампасівський кіт. … Назустріч Іхтіандрові, заклавши за спину руки, ішов товстий чоловік у білому кітелі з блискучими ґудзиками, у білому кашкеті і з кобурою на поясі. … – Із Буенос-Айреса… Людина в кітелі насторожилася.
Наталья Лукьяновна – Позначена блискавицею Posted on by / 0 Comment Світанок скрадався по хребтах будинків, як великий рудий кіт, а ялина під вікном була, звичайно ж, зачарованою царівною. … Яка з неї поміч – кіт наплакав, а я мушу розриватися… –
КУЛІШ Пантелеймон Олександрович – Чорна рада Posted on by / 0 Comment Сей, ходячи круг стовпа, одного зупинить покірним проханнєм, другому попрікне про яку-небудь Кирилову послугу, а на іншого блазня то й посвариться; то такий, знаючи чорногорське завзяттє, і одійде, мов кіт од сала, хоть би й рад горілки покуштовати.
Малолітній – Андрій Чайковський Posted on by / 0 Comment Він миттю зняв з себе чумарку, стягнув чоботи і мов кіт поліз на грушку. … Святий чоловік дивлячися на таку вродливу кралю, блиснув очима мов кіт, якому миш показали, зацмокав губами, аж йому дуще заслинилися.
Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня Posted on by / 0 Comment Та хіба ж він сплошає, дарма що супротивники його на худобі зуби з’їли і бігали разів з десять до начальства, а потім всіляко ганчували буланих: мовляв, і тельбаті, і пахи в них грають, і спини довгі — значить, сили тої наче кіт наплакав. … Полохливий ти, як шкідливий кіт.
ЗБІРНИК МАТЕРІАЛІВ «РОМАНО-ГЕРМАНСЬКІ МОВИ В СУЧАСНОМУ МІЖКУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ» Posted on by / 0 Comment Історію «Рікі з холоком» ми зустрічаємо в іспанському романі, а «Кіт у чоботях» родом з Італії.
ШЕВЧУК Валерий Александрович – Срібне молоко Posted on by / 0 Comment Часом жертву випускало, як кіт випускає мишу, щоб погратися, а часом ні, і то химерна дочасна випадковість, що він, Григорій Комарницький, ще й досі на волі. … сказав пан писар, солодко примружуючись, як ситий кіт.
ШЕВЧУК Валерій – На полі смиреному Posted on by / 0 Comment Єремія також дивився на Федора: зелені очі горіли й спалахували, і на мить здалося мені, що то великій сивий кіт стоїть на вийсті і палить очі на сіру й нікчемну мишу, що котиться йому назустріч, Федір обігнув Єремію, як вода камінь, і я побачив, як ледь-ледь помітно здригнули його вуста, а очі на мить пригасли.
Валеріян Підмогильний – НЕВЕЛИЧКА ДРАМА Posted on by / 0 Comment Власне, цей кіт та ще нестерпимо балакуча господиня становлять єдині невигоди мого помешкання.
