Результати пошуку слова: Лагідно

Олег Авраменко, Валентин Авраменко – Зорі в твоїх долонях

Posted on by / 0 Comment

Рашель лагідно всміхнулася і простягла мені руку. … На відміну від мене, вона швидко зорієнтувалася і відразу увійшла в роль: ввічливо привіталася з господарем, потріпала Рашелину чуприну із словами: „Привіт, доню“, потім узяла мене за руку й лагідно зазирнула мені в очі. … лагідно заперечив він.

Юрій Горліс-Горський – Холодний Яр

Posted on by / 0 Comment

Коло одного будинку старенький священик, лагідно сміючись, відбивається від здоровенного пса, який намагається лизнути його в обличчя. … лагідно одізвався господар, – … Одвівши лагідно ту руку, поцілував її ще вігкі від сліз очі.

Семен Скляренко – Святослав

Posted on by / 0 Comment

Це говорив уже не той імператор Костянтин, який так лагідно, спокійно розмовляв у Великому палаці з київською княгинею Ольгою. … Святослава втішило те, що мати дуже спокійно й лагідно почала з ним розмову, і так само спокійно відповів: –

АДАМОВ Григорий Борисович – Таємниця двох океанів

Posted on by / 0 Comment

Такого славного, лагідного хлопчика! … Правда, він зараз же опам'ятався, проте капітан, що знаходився поблизу нього і помітив його стан, лагідно, але настійливо порадив йому піти відпочити. … лагідно сказав він. 

Псалтир (на українській мові)

Posted on by / 0 Comment

Не відверни лиця Твого від мене і, хоч маєш покарати мене, карай милостиво й лагідно, а ворог нехай не радується за мене. … ^13 А мене Ти охорониш заради лагідности моєї, і поставиш перед лицем Твоїм навіки. … ^5 І натягни лук, і встигай, і царюй істини ради, і лагідности, і справедливости, і дивно поведе Тебе правиця Твоя.

ЖУЛЬ ВЕРН – ТАЄМНИЧИЙ ОСТРІВ

Posted on by / 0 Comment

лагідно промовив інженер. … Йому про все розповіли, і Гедеон Спілет лагідно попросив юнака не ворушитися, бо хоча небезпека минула, потрібен ще не один день, поки рани зарубцюються. … Роботящим і безмежно відданим Смітові й товаришам зображено лагідного і запопадливого негра Наба, якого свого часу інженер визволив із рабства.

Тарас Григорович Шевченко – Близнята. Повість

Posted on by / 0 Comment

І після світлої, непорочної радости, навіяної образом твоєї невянущої краси, спаде на моє осиротле, старе серце туга, і я переношуся в давно минулі віки і бачу його, сивоволосого, поважного, лагідного старця: з писаною великою книгою в руках він проповідує здивованим дикунам своїм і кровожерним, користолюбним поклонникам Одіна.