ЯРМЫШ Юрій – ЛЕТЮЧЕ ДЕРЕВО
І тут почувся знайомий лагідний голос: – … І кожен день, рік за роком, дивилось Море своїми бездонними, то лагідними, то суворими очима, як зростав Хлопчик. … Дідусь мав лагідні очі й сиву, наче сніг, бороду. … В тиші лунко прозвучав лагідно-буркотливий голос Фагота: – … Лагідність, з якою він зустрів Петрика, кудись зникла.