Ольга Кобилянська – Земля
Підняв і відніс його великій, на ланцюзі прив’язаній собаці. … Коли вступав до стайні, звертали свої статечні голови за ним, простягали шиї, оскільки се їм ланцюги при яслах позволяли, і нюхали своїми грубими ніздрями у воздусі, чи не приніс їм хліба або кулеші. … Таж і так тримають тебе там цілу днину у себе, мов собаку на ланцюгу.