НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Iван – Хмари
Нiхто з професорiв не запобiгав так його ласки! … Воздвиженський вгадав, що не вдоволив її, одначе все-таки сподiвався од неї ласки й сякої-такої дяки. … Вони чули, як класнi дами хвалили Ольгу за красу, та й собi хвалили її в вiчi, звали її красунею, бiгали за нею слiдком, догоджали їй, щоб запобiгти ласки в маркiзи.