НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Iван – Хмари
– Дунiн-Левченко! говорив Радюк, тричi цiлуючись з Дунiним-Левченком. – спитав Дунiн-Левченко. Радюк був жвавий, говорючий та палкий; Дунiн-Левченко був непроворний, длявий, нешвидкий навiть в мовi й важкий на ходi. Дунiн-Левченко подякував, здiймаючи бриля i втираючи хусткою мокре чоло.