Олесь Гончар – Циклон
А вдень знову цей огидний стан збайдужіння, коли виснага зморює тіло, і свідомість уже ледве тліє, і сморід баланди сприймається як найхарактерніший сморід неволі. … ледь ноги тягнемо до воріт. … Рештки людини, що ледь–ледь дихають під мішковиною… … То зникне, то'знов, виринаючи з імли, ледь бовваніє, схоже на постать дівочу…