Тарас Григорович Шевченко – Наймичка. Повість.
За кілька хвилин двері стиха відчинились, і до хати ввійшла молодиця, хоч і бідно, але охайно вдягнена; вона несміливо стала на порозі, вклонилася й ледве чутно промовила: — … Довго сидів він мовчки, а потім заспівав ледве чутно: “Ой воли мої та половії, Та чому ви не орете?”… … і вона ледве не проговорилась.