Результати пошуку слова: Лелека

боцю́н – іменник чоловічого роду, істота (лелека) відмінок однина множина називний боцю́н боцюни́ родовий боцюна́ боцюні́в давальний боцюно́ві, боцюну́ боцюна́м знахідний боцюна́ боцюни́, боцюні́в орудний боцюно́м боцюна́ми місцевий на/у боцюно́ві, боцюні́ на/у боцюна́х кличний боцю́не боцюни́ [діал.]

га́йстер – іменник чоловічого роду, істота (лелека) відмінок однина множина називний га́йстер га́йстри родовий га́йстра га́йстрів давальний га́йстру, га́йстрові га́йстрам знахідний га́йстра га́йстри, га́йстрів…

Зачувши людину, замушкотить на соборі плавнева лелека, що вимостила собі гніздо в риштованні, обкинутому довкола однієї з бокових бань. І хоч плавнева лелека не одних лелечат висиділа в тому бутафорському риштованні, Лободі це не дошкуляє і службовим справам його ніскільки не зашкодило: скоріше навпаки.

У висиланні „На теми дня“ 3го квітня 2000го року радіо заохочувало читачів надсилати листи з поміткою „Птах 2000го року Лелека Білий“, хоча кожна людина при здоровому глузді напише „Білий лелека“.

(На дощi лелека вбирає в шию голову i нижче. …Старий газетяр виходив за квартали й брiв бездорiжжям, на пiвнiчно-захiднi межi – туди, де стояв, як лелека, пiдбитий бурею дуб. Старий газетяр покiрно брiв у навiщоване: iшов туди, де стояв, як лелека, пiдбитий бурею дуб. Лелека принесла на крилах?

Хитаються патлашки уздовж всії стежини, і стомлений лелека спускається на хлів. І той у небі зморений лелека, і те гніздо лелече на стовпі. Лелека зробить декілька кругів.

У такому випадку вставне слово відокремлюються разом із цим членом, але не відділяється комою від нього: Лелека, очевидно рятуючи себе, полетів геть і забув про родину (вставне слово очевидно стоїть на початку дієприслівникового звороту й виражає припущення щодо додаткової дії, вираженої дієприслівником рятуючи).

Лелека змахнув крилами і злетів у вологі, мінливі шовки неба, яке не знало, що йому робити: чи посіяти дрібний без грому дощ, чи пошукати заблукало сонце. — І пішла до хати, хапаючись руками за дитячу одежу чи за своє серце, а на хату опустився лелека.

Простерлося над ним високе небо, дзвеніли жайворонки, кущ уже був обплутаний вересневою павутиною, сюрчали коники, швидко пролетіла зграя горобців, великий лелека проплив над головою, виставивши довгого дзьоба. Лелека пив воду, а він зазирав до того джерела, безсило черкаючи долонями прохолодну вільгість.

Той зашарпався, заклекотів, як лелека, замахав руками, мов крильми, задихаючись та з усіх сил намагаючись зірвати з голови пакет.