Результати пошуку слова: Ложка

ложка́рний – прикметник відмінок однина множина чол.

ложка́р – іменник чоловічого роду, істота відмінок однина множина називний ложка́р ложкарі́ родовий ложкаря́ ложкарі́в давальний ложкаре́ві, ложкарю́ ложкаря́м знахідний ложкаря́ ложкарі́в орудний ложкаре́м ложкаря́ми місцевий на/у ложкаре́ві, ложкарю́, ложкарі́ на/у ложкаря́х кличний ложка́рю ложкарі́

ложка́рство – іменник середнього роду відмінок однина множина називний ложка́рство родовий ложка́рства давальний ложка́рству знахідний ложка́рство орудний ложка́рством місцевий на/у ложка́рстві кличний ложка́рство*

Шматок чорного засохлого хліба, що ви ледве вгризете його зубами, здається краще найсолодшого медяника; ложка щерби, що ви вливаєте в рот, якось смачно лоскоче за язик, гаряча пара, припахаючи злегка старим салом, приязно б’є в ніс і ще більший смак викликає.

Оце ложка – аж до миски не лiзе! Зовсiм не ложка! Але ж юшка яка – ложка сторч стоуть! Лiвий борт ляснув ложками, а на палубу рясно сипонуло монетами.

І на що йому миска – ложка! Попереду наглядач з ключами, потім Краснояружський, а за ним вся решта- черідка голих, кривоногих, худоребрих, зарослих волоссям, або навпаки, ніжношкірих, як немовлята, різнокаліберних людей, озброєних мисками й ложками.

Діти, хоч хирними примарками вернулись, гомоніли біля столу, стиха зітхали, стукали ложками, коли ждали страви. Малі цокотять ложками об миски і, стверджуючи, хитають головами замісто відповіді. Тому забарився; торбинка спорожніла: тільки ложка, ніж, кухоль, сіль та півхлібини обважнюють її.

Всі обідали, не зважаючи на нього, за рухом князевої руки – ложка в миску й ложка до рота, ложка до каші і знову до рота.

Озброївшись дерев’яними ложками, розсiлась родина навколо миски, i щелепи запрацювали. Василь та Володько швидко працювали ложками, запихаючи роти нерозжованим хлiбом. Його ложка нiяк не хоче його слухатись, i чим бiльше вiн снажиться не розливати, тим бiльше розливає, аж поки батько змушений узяти його на колiна i годувати.