Володимир Винниченко – Сонячна машина
Сонце — майове, щедре, реготливе — з розгону б’є крізь розчинені широченні вікна в дзеркально вигладжений паркет, одбивається, перелітає в жовті дерев’яні стіни, в дерев’яну стелю, грає скрізь зайчиками від металу апаратів, лоскоче червоне, м’ясисте вухо Мертенса. … У сусідній ложі крізь лоскітливий сміх мокро хляпають поцілунки.