Результати пошуку слова: Луна-Парк
Улас Самчук – Волинь
На парканi, хоча це зовсiм не вигiдно i зовсiм заборонено, люблять сiдати хлопцi i дiвчата. … Дiйсно, через Плоське пруть людиська i все в напрямку парку. … Усi вiкна вiдчиненi, зо всiх бокiв чути музику, спiв, аж луна розходиться по високих залах. … – вiдповiдає друга луна. … Викрики, висвисти, дiвочi вивиски лунають долиною.
Семен Скляренко – Володимир
А далі Микула почув кроки – хтось ішов стежкою серед дерев і кущів, кроки лунали все ближче й ближче, ось дві темні постаті окреслились на кручі біля човна. … Ніч була парка й гаряча, розчинені двері й вікна, що виходять до Дніпра, але й звідси не тягне свіжим повітрям – горить земля, гаряча вода в берегах.
ЛЕМ Станіслав – Кіберіада
Отож негайно вислав він панцерну варту, яка взяла Пірона й кинула на свинцевий паркет перед лицем короля. … Над острівцем лунали лише звуки тупих ударів, тупіт, скрегіт розтрощеного каміння і прокляття засапаного Автоматея. … Місцем роботи він обрав собі розкішний королівський парк. … Слова озвалися, мов луна з колодязя.
Микола Хвильовий – Синi етюди
I ще вона спiвала, i спiви лагiдно лунали за рiкою. … V Живе редактор Карк близько мiського парку, на тiм краю, де сонце сходить i блимає в скалках смiття,- там вигiн, там собаки, а вночi пострiли на сполох – вартовi. … Але в цей момент гримнув випал, i далеко пiшла грiзна луна. … Тодi десь розривається пострiл, i луна бiжить на озера.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Над Чорним морем
Аристид Селаброс щодня заходив до Зої на вечірній чай, а після чаю Надя, Саня й Махнівська ходили з ним на прогуляння в міський парк. … Тихі мелодії оркестру розлягались над морем, лунали десь в скелях. … Мурашкова вийшла в парк гуляти. … В тиші полилася пісня голосна; пішла луна поміж скелями, полилась по морі, заглушила шелест хвиль.
Михайло Старицький – ОСТАННІ ОРЛИ
А навколо лунали дикі, шалені крики: — … та тихі крики пугача, що лунали то ліворуч, то праворуч. … Я одійду до паркана… … Сара сіла на оцупку під парканом і ждала, поки Естерка підійде до неї. … Я, як стемніло, перелізла через паркан. … Був паркий літній вечір. … — І досі луна йде лісом… … — Невже луна? … — лунало в одному кутку.