Результати пошуку слова: Любий

Ну, до побачення, любий. … От і Гай вирішив потішити нас і почитати який-небудь віршик, аби ми зрозуміли, що то за нісенітниці й дарма не сушили собі свої слабенькі голівки, чи не так, любий? … Ну, давай, Гаю, ось на цій сторінці, любий! …  Як називається вірш, любий? … –  Хто де, любий? 

–  Синочку, любий!  … Любий бгатику! … –  Будь ласка, любий бгатику, їж!  … А коли вона втретє сказала «любий бгатику» (« … Любий бгатику, спегшу пгоковтни таблетку»), … «Любий бгатику!» Вона нiколи мене так не називала. … любий бгатику!» Кепськi, виходить, мої справи. … Любий! … Ти сказала «любий»!

–  Любий Артуре, – … Отож зробили ми, мій любий Джеллін, дуже багато. … –  Я, любий Джеллін, передумав. …  Признаюся, любий Джелліне, я ні в що не вірю. … –  Ніяких, любий Артуре. … –  Мені б дуже хотілося почути, про що йдеться, любий Артуре. …  А тепер, любий Метчі, підсумуймо те, що сталося.

Дозвольте запитати, любий, як вас звати? … –  Якщо не помиляюсь, у вас із носа йде кров, любий, – … –  Хіба вам уже дозволяють замовляти спиртне, любий?  … вам вдячна, любий, але краще не треба. … –  Ох, любий, я тебе теж кохаю!  … Любий ти мій!  …  Любий, якщо Голденові буде щось потрібно, то все у шафі.

– Любий Карлсоне, невже ти не розумієш, що це ти летюче барильце й що це тебе вони хочуть спіймати? … – Сказав би: «Дякую, любий Карлсоне!» – … запевнив Карлсон.- Дякую, любий, що ти висмикнув пеларгонію, а не кинув її з горщиком… що Чудній матері Малого найдужче сподобалося б!» –

Справедливості, любий Девітте, треба допомогти хитрістю. … –  Ви все ще не зрозуміли, мій любий друже, що ніяка криміналістика не дасть вам найменшої користі, бо тутешні люди німі й глухі, на ваші запитання вони не кажуть «так» чи «ні», а просто відбуваються бурчанням, у яке можна вкласти все, що заманеться.

Так говорить, ніби нічого особливого в його житті не трапилось… Любий мій, – … Повір хоч ти мені… Це помилка, любий! …  Ви неначе дипкур’єрським поїздом примчали, мій любий!  … – Євграфе, любий мій! …  Любий мій, – … –  Любий мій, – … –  Любий мій!  … –  Любий мій, –

– Любий мій, та ти, я бачу, нічого, анічогісінько… Це було б порятунком. … Що, любий? … Так, мій любий. … Роби, як хочеш, любий мій. … Ну, тоді ти, до всього, ще й дурень, любий мій… – … Я знаю, який він важкий, любий мій! … «Любий, я сама попросила про це. … Але ж бог, який упав у відчай,- це людина, любий мій!

У мене був страшний сон, любий! … Любий таточко віддав би за мене життя, не розмірковуючи, якби лише можна було хоч на мить зосередити його увагу на цій справі. … –  Не варто про це думати, любий тату, – … – Але, любий мій друже, ми вже три тижні в дорозі! … –  Це необхідно, любий друже, –

– Ну, мій любий гобіте, – … – Фродо, любий! … Пізно, Семе, любий мій друже. … Вірно, любий друже, усяке дерево краще росте в рідному ґрунті. … – Послухай-но, любий Фангорне, чому ти постійно вживаєш минулий час: «слухав», « … Любий Фродо, тобі не вельми складно буде перед від’їздом трохи упорядкувати мої папери?