Результати пошуку слова: як ж

Та вже ж, як кажуть, пiймав не пiймав, а погнаться можна. … Оце ж яка хуртовина! … Хiба ж як говорим про огонь, так i лiзти в огонь? … Хома (вздрогнув) Оце ж як ти мене злякала! … Хiба я не стопчу тебе, як жабу? … Як же пак, чи не так!.. … Адже ж вiн нiчого менi не говорив о полковниковi, так як же б я йому сказала?

Які ж ми багаті! … І яка ж у мене була радість, що люди не забувають своїх учителів… … А як же це зробити? … — А як же Павло Михайлович? … Ну, а ми ж як? … Як же з цим не погодитися? … Ну, як же не радуватися?! … Який же, спасибі йому, у нас веселий народ!.. … І мені (який же я був з того гордий!) доручили того букета піднести…

–  Так як же оце? … Що ж, як ти далi i все позабуваєш? … –  Так i добре ж; яку схочеш, серце: нехай i ся. … –  Як же йти, Катре, не здолiю я по землi ступати! … От же як стара одмагалась! … а як жити з тобою будемо? … –  А як же, серденько?  … То як же менi свого чоловiка забути хоч на хвилинку?

А як же це майно розподіляється серед самостійно-дірчастого населення? … Навіть для самостійної державної дірки широкі штани не підходять: зачіпатимуться ж, як у ту дірку тікати чи з неї, озираючись, вилазити. … Самостійна вилуплюється Ну, як же тут не воскликнути: – … –  А самостійна й ні від кого не залежна ненька наша Україна ж як? 

Ну, то як же? … Ну, а які ж інші способи? … Тепер же, як його арештовано, то по селу скрізь так і казано: “забрано, бо за мужицьку волю оступавсь”. … — Ну, то як же взагалі селяни? … А яка ж ваша партія?” — … — А ви ж як довідалися, що я приїду? … — Та й як би ж воно не гріло — тепер, коли невольникам засяла воля?

I сидять вони у темнотi на печi, дожидають матiр з поденщини i мовчать, тiльки часом Галя пожахнеться й пошептом питає: “Що ж як кава прийде?” – … Як же тi чоботи з рук до рук передавалися! … Та згодом зате ж як вона щебетала, плакала й смiялася, червонiла й блiднiла вiд свого щастячка.

— Як же, як же? … Ну як же, як же не помітив її тоді в сестер Коновал, чом не запам’ятав? … Тобто як же це? … — І як же ми? … Але як же? … Тичини, опука поета Ірина Дмитрівна, познайомила автора з цими щоденниковими записами, і ось тут зблиснуло ім’я Наталки, яке досі ніде не згадувалося в життєписах поета, та ще ж як зблиснуло!

– А якщо ж прийдуть клієнти? … – Якщо ж відняти 22 хвилини… а потім ще 65 хвилин… –  … Дорогою обдурили жаб, яки не встигли їх з’їсти. … Але ж як вони могли сюди пролізти? … – Який жах! … Боже мій… Якби ж я знала, ніколи б цю олію туди не вилила! … – І які ж у вас вимоги? … Це ж як націоналізм! … Про яке ж лихо попереджує нас Пророк?

IV Як же ми дивимось на пролетарське мистецтво? … Так як же ми дивимось на пролетарське мистецтво? … Як же його трактує «енко»? … Так як же «Просвіта» трактує наше мистецтво? … Але як же плутає «енко» далі, де ще він безсоромно й безпардонно оперує своєю логікою? … – Як же себе не хвалити, коли наші опоненти не хочуть думати.

Бо як збрешеш, то, їй-богу, Не за шию, а за ногу Будеш висів на гілли!» ПІСНЯ ШОСТА Слухайте ж, як Лис Микита Цупко, наче кінь з копита, На брехню пустився й лесть! … Тільки ж: як мене з’їси? … Шкапа ж як не зарегоче Та з Лошатком потеркоче, Що і слід обох пропав. … Я ж якась рідня вам преці!