Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня Posted on by / 0 Comment Якийсь собака ляпнув, а він уже розбух од злості. … — Бачив, як ти з ліжка галушкою ляпнув. … — Будь вона проклята, ця самогонка, щоб я більше ляпався з нею.
СЕЛІНДЖЕР Джером Девід – Над прірвою у житі Posted on by / 0 Comment Як на мене, тут винне й оте збіговисько надолобнів, що ляпало йому в долоні,- вони ж хоч кого зіпсують, їм тільки волю дай. … Посидиш там годину-дві, послухаєш, як те збіговисько ляпає в долоні – весь білий світ немилим стане.
РОЗДОБУДЬКО Ірен – Ґудзик Posted on by / 0 Comment Віти дерев, які я не встигав відхиляти, час від часу давали мені ляпаса. … І… дістав би ляпаса.
ЯЧЕЙКІН Юрій – Бiблiйнi пригоди на небi i на землi Posted on by / 0 Comment – Що ж це я з дурного сну ляпнув?” Тремтячими руками вiн похапливо вiдкинув клямку i впустив несподiваного гостя. … Два бовдури Арфаксад та ухааз недоладно ляпали веслами по водi.
РОМАНІВСЬКА Марія – Шахти в небі Posted on by / 0 Comment Він спинився, пиховито задер голову і ляпнув рудого по плечу: – … Тут він зупинився: йому зовсім не сподобався вираз очей Анатолія Сергійовича: здавалося, так дивляться на людину, якій збираються дати доброго ляпаса.
СМIЛЯНСЬКИЙ Леонiд – Михайло Коцюбинський Posted on by / 0 Comment Михайло Михайлович бачив, як вискочив звiдти червоний, немов вiд ляпасiв, Чикаленко. … Треба затримати i якось умовити, залагодити… А то ще, бува, де ляпне… Не обберешся бiди… –
Германа Гессе – Гра в бісер Posted on by / 0 Comment Згодом він розповідав, що тієї миті він сприйняв диво1вижну незворушність і холодність Кнехта як удар і образу, як ляпас, як зраду їхньої давньої дружби і близьких стосунків, як незрозуміле наголошення на своєму майбутньому високому становищі й завчасну демонстрацію його.
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Огненне коло Posted on by / 0 Comment Відбувши тяжкий і довгий день муштри і чергову порцію моральної (а часом і фізичної, у вигляді ляпаса чи штурхана) зневаги від свого начальника, німецького капрала, він посміхався!
Борис Грінченко – Брат на брата Posted on by / 0 Comment Вітер часами хлюскав дощем у тонку горожену стінку, а як він затихав, дощ ляпотів по листю й по катразі одноманітним і докучним ляпотінням і здавалося, що йому не буде й кінця.
