ПРУС Болеслав – Фараон
Але узгір’я пустелі набрали ще густішої фіолетової барви; довгі тіні від них лягли на пісок, і рослини на цьому тлі здавалися зовсім чорними. … Замість того щоб бігати по терасі, послухайся мене й лягай. … – Так помиляєшся, що мене це навіть лякає. … В цю мить між деревами почувся тихий шелест, ї ніжні руки лягли йому на плечі.