Skip to content Духнович уже чув на собі мазутний дух полум’я, запах горілого заліза й фарби, бачив, як струмливе полум’я повзе, обтікає башту, а пляшки все летять туди, бурхають полум’ям по танку й довкола нього, і Духнович, боячись лише одного, щоб не промахнутись, пошпурив туди, в гущу, й свою. При сплеску полум'я Єлька встигла загледіти, що один із прибульців був моложавий кирпань, вирлоокий, вдачі, видно, веселої — усмішка грала на круглих щоках; поруч нього скромно смоктав сигарету сам, певне, власник моторки — неголений, худорбастий, в майці, зашмарованій мазутою… 