Skip to content Теж, певдо, відав, що всі його справи й клопоти маліють поруч з головною справою життя – боротьбою з болгарами, – …
То лиш тіло маліє або більшає. …
Таке щось: «А се ми, полочани, всі добрії люди і малі не сміємо…» Мовляв, хай старші тузяються, а ми, малі, подивимось, Чи можна там буде щось усмикнути та вскубнути. Чим?… Що можемо ми, малі люди, коли там, на верхах, розумніші нас, та й то… — …
Шпугрура з Текучі об’євивси, але також недовго гостив… Тутєків із Довгополя… Малі то все люди… Ні, таки перевелиси опришки. …
Та й гори — ци вни малі? …
Каплями, подобно дождевним, злий й малії дніє мої, літнім обхожденієм оскудлівающе, помалу іщезают уже. Однак, хоча за предмет глузів правлять як царство життя, так і царство смерті, як малі речі, так і великі, проте є щось, чого досі ніхто не наважився висміяти. …
А коли напали на нього, він ані пащі не розтулив, ані вогнем не дихнув, тільки розплющив свої двоє очей, схожих на малі страшні сонця, – 