Результати пошуку слова: Мари
Тарас Григорович Шевченко – Близнята. Повість
Їй, було, звичайно й уві сні сниться, що в неї або в покоях підлогу не вимито, або в пекарні долівку глиною не вимазано; так щоб така нечистість не каламутила її невинного сну, вона наказувала Марині що Божого дня підлогу вимити та ще й вишарувати, — … відповіла Парасковія Тарасівна й вийшла з світлиці, а за нею й Марина.
Тарас Григорович Шевченко – КОБЗАР
“Якби зустрілися ми знову…” Марина (“Неначе цвяшок, в серце вбитий…”) … От умерла й мати, Таки твоя, а я й кажу Покойній Марині, Моїй жінці: «А що,- кажу,- Возьмем за дитину?» Тебе б оце. … «Добре,- каже Покойна Марина,- Чому не взять?» Взяли тебе Ми та й спарували З Яриночкою докупи… А тепер осталось Ось що робить.
Остап Вишня – Вишневi усмiшки. Забороненi твори
Приiхали старости сватати одиначку – доньку Маринку, молоду дiвчину, що щойно лише почала на вулицю виходити. … Дуракуватий, положим, трошки, а проте, як казали батьки Маринчинi, для неi пiдходящий. … Чи кохав вiн Маринку, чи не кохав, про це мало хто знав. … Маринку вiн кохав i всякого добра iй бажав.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Князь Єремія Вишневецький
Єремія зорив очима на всі боки, неначе він оглядав якусь несподівану сцену на театральній виставі, де несподівано піднімались по закутках завіси і звідтіля виходили червоні тіні, неначе мари. … Не встигла Тодозя прибігти додому, як за двором застукотів візок, і в Тодозину хату увійшов управитель Суфщинський з своєю жінкою Марисею.