Результати пошуку слова: Мартин

КОСТЕНКО Ліна – МАРУСЯ ЧУРАЙ

Posted on by / 0 Comment

І ми б читали старовинний том, де писар вивів гусячим пером, що року божого такого-то, і місяця такого-то, і дня, перед Мартином Пушкарем, полковником, в присутності Семена Горбаня, що був на той час війтом у Полтаві, перед суддею, богом і людьми Чурай Маруся – на підсудній лаві, і пів-Полтави свідків за дверми.

Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня

Posted on by / 0 Comment

У вікні Мартиної кімнатки погойдується тьмяний відблиск — видно, вкрутила світло. … Війнувши тінню, погас вогник у Мартиній кімнаті. … — гарапником показав на Мартину хату. … Зникає в темному отворі Мартина Ніна, Катерина Прокопчук, Югина, і на Докію летять оббиті бляхою скрипливі двері.

МОЛДОВАН Валеріан Васильович – Риторика загальна та судова

Posted on by / 0 Comment

Сагач Г.М., Мартиненко В.Ф. … Справа про підручного Гітлера по нацистській партії Мартина Бормана розглядалася заочно у зв'язку з тим, що про його долю не було достовірних даних. … БОРМАН Ім'я підсудного Мартина Бормана нерозривно пов'язане із створенням гітлерівського режиму.

100 найвідоміших образів української міфології

Posted on by / 0 Comment

Про ярчуків існує багато переказів: у народі вірили, що відвадити відьму можуть тільки так звані “мартинята” — … Мартина (14 квітня) македонці “зв’язують вовчу пащеку”, тобто зчіплюють разом гребені, при цьому замовляють: “Як зчіплюються гребені, так нехай замкнеться паща у вовка”.

ШКЛЯР Василь – Залишенець

Posted on by / 0 Comment

Гупало зупинився, зняв із плеча австрійського карабіна (його охоронці Мартин Дорошко та Федір Момса зробили це ще раніше) і, дарма що впізнав Миколу, гукнув сердито: – … Гупалові охоронці Мартин Дорошко та Федір Момса, які сиділи на конях, тримаючи рушниці навпереваги, весело переморгнулися: оце по-нашому!

Тарас Григорович Шевченко – Наймичка. Повість.

Posted on by / 0 Comment

Лукія мовчки на це все дивилась і, слухаючи Мартиних доводів, ось-ось уже згожувалося з нею; та коли Яким, помолившись Богу і виходячи з хати, промовив: “Наука — світ, а невчення – тьма”, то Лукія вже зовсім із ним згодилася, говорячи: “Принаймні хоч Богу навчиться молитись!”.