Володимир Винниченко – Записки Кирпатого Мефістофеля
Від цього мені мимохіть стає жаль її й досадно за її приниженість. … Вона не каже нічого, але від її мовчання віє такою непохитною впертостю, що Панас Павлович глибоко зітхає, жваво й винувато заводить розмову про щось инше, а я мимохіть злощусь і лаю її ідіоткою. … На лиці в нього такий вираз, що я мимохіть чекаю, що буде далі.